К содержанию

Слово Вчителю!

Слово вчителю, 2/2015

Етика подружнього життя

Інтерв’ю з Адріаном Буковинським

– Адріане Йосиповичу, у сьогоднішній розмові хотілося б зосередити увагу на двох аспектах: перший – це поняття, роль і функції сім’ї в сучасному суспільстві, і другий – завдання, місце і роль «Сім’ї» як громадської організації, яку Ви очолюєте. Почнемо з останнього: як з’явилася ідея чи що спричинило до створення Всеукраїнського благодійного фонду «Сім’я»? Яка його місія?

Питаннями сім’ї і стосунків я займаюся понад 15 років. Будь-який фахівець, займаючись своєю справою, має право ставити перед собою цілі і завдання, яких він хоче досягнути.  Усвідомлюючи кризу інституції сім’ї в Україні, ми, в процесі  аналізів і пошуків шляхів виходу з цієї кризи, знайшли необхідні рішення. Усі ці рішення повинна включати в себе сімейна політика країни. Всеукраїнський благодійний Фонд “Сім’я”, який заснований в 2005 році, це ефективний інструмент для втілення цих рішень і програм в Україні. Його основною метою є сприяння відродженню, формування та підтримки морально здорової, щасливої сім’ї та родини.

Говорячи про сім’ю то, на моє переконання, це союз між чоловіком і жінкою, який повинен бути заснований на любові та орієнтований на народження та виховання дітей. Очевидно, що сім’я повинна залишатися основною складовою суспільства. Все хороше виходить з сім’ї і ніхто, ніяка інша структура, не зможе її замінити. Це єдина повноцінна інституція де можна формувати всесторонньо розвинені особистості, які відповідно до свого життєвого покликання повинні реалізовувати цілі держави, як фахівці, патріоти, соціально свідомі громадяни з відповідно сформованою ієрархією цінностей і переконань.

– У якому стані в нашій державі інститут сім’ї?

Найперше і в основному українська сім’я є неповною. Поняття сім’ї викривлене. На сім’ю відбувається великий наступ, вже понад 20 років ми не проголошуємо моральних цінностей. Більшість дітей ростуть без батька. Навіть фізична присутність батька часто не робить з нього ефективного тата. Це окрема тема для великої розмови, але сьогодні важливо кожному зрозуміти, що дитина має однакову потребу у мамі і татові. Загалом ситуація проста, але нажаль не очевидна тим хто управляє державою, якщо не має стабільної сім’ї, то не буде стабільної держави.

– У чому полягає особливість християнського погляду на сім’ю та родину порівняно зі світським і в інших релігіях?

Сім’я це інституція, яка заснована Богом і вона не передбачає інших союзів окрім союзу чоловіка і жінки. Життя дитини  трактується від моменту зачаття і відповідно, з християнської точки зору, не дозволяє аборту. А загалом це питання дуже широке і для усіх зацікавлених рекомендую почитати документ, який виданий 22.10.1983 р. Римським Апостольським Престолом під назвою «Хартія прав сім’ї». Це католицьке видання, але не залежно від конфесії чи деномінації читач зможе багато почерпнути для себе в питання ролі сім’і в суспільстві. Ще один цікавий документ, який дає відповідь на Ваше запитання це Світова декларація про сім’ю яка оприлюднена Світовим конгресом сімей і яку можна почитати за посиланням http://worldfamilydeclaration.org/WFD#fn3

– Яке Ваше ставлення до громадянських шлюбів?

Я розумію суть вашого питання. Найперше я проти підміни понять. Громадянським шлюбом називається союз між чоловіком і жінкою, який зареєстрований у відділах реєстрації актів цивільного стану.  Існує ще церковний шлюб, а все інше до шлюбу немає ніякого відношення. І як би не обманювали себе двоє людей живучи статевим життям, часто на одній спільні території, сім’єю вони не є. Таке співжиття має дві дуже важливі якості: по-перше, двоє людей, або один з двох, не бажають взяти повну відповідальність за життя один одного, хоча часто можуть лукавити і не погоджуватися з цією правдою, а по-друге, що до речі випливає з першого, такі стосунки рано чи пізно, практично у 100%, завершуються розривом відносин. А як відомо безболісних і безнаслідкових розривів стосунків не буває. Все це дуже сильний удар по особистості з багатьма негативними наслідками. Так що виходячи з добра для людини і дитини, я не можу відноситися до таких союзів позитивно.

– Чи не застаріли біблійні принципи покори дружини чоловікові?

Правда полягає в тому, що на сьогоднішній день багато давно встановлених і випробуваних часом сімейних традицій та цінностей забуті. Значна частина людей вважає, що правила поведінки застаріли, а норми моралі себе дискредитували. Те, що віками вважалось хорошим, опоганюється, а те, що вважалось недостойним, сьогодні вивищується навіть думки експертів щодо питань сім’ї різняться.

Але є істина, яка залишається істиною і є помилка, яка залишається помилкою. Бог є непомильним і з плином часу свої настанови щодо сімейної пари не змінює. Це стосується і покори.

«Дружини, – коріться своїм чоловікам, як Господеві, – бо чоловік – голова дружини, як і Христос – голова Церкви, сам спаситель тіла! І як кориться Церква Христові, так і дружини своїм чоловікам у всьому. Чоловіки, – любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе.” Еф.5,22-25

Що це означає коритися своєму чоловікові, як Господеві? Людина віруюча, маючи щоденний досвід спілкування з Богом розуміє і усвідомлює, що має справу з Тим, який є найбільшим добром, і відповідно шукає розуміння, підтримки та вираження беззастережної любові та милосердя. Християнин беззастережно довіряє своє життя Творцеві, знаючи що тільки з Ним може осягнути мир, благодать та гармонію в своєму житті. Тому, говорячи про необхідну покору, ми в той самий час повинні говорити про необхідну любов. Ось, що на цю тему пише Св. Іван Золотоустий: “Якщо ти хочеш, щоб твоя жінка тобі корилася, як Церква Христові, тоді нехай твоя турбота про неї буде такою ж, як Христа про Церкву. І якщо це означає віддати своє життя за неї, то прошу. Якщо перетерпіти будь-яке приниження чи страждання заради неї, не відмовляйся!” Христос віддав своє життя задля добра кожного з нас. Це є взірець для наслідування і така любов повинна панувати в житті подруж сьогодні! “Так і ви чоловіки поводьтесь по відношенню до своїх жінок.» Ніщо немає більшого впливу на життя подругів, каже Св. Іван Золотоустий, як зв’язок в такій жертвенній любові. “Жертвуй всім заради неї і ніколи її не зневажай, бо Христос ніколи не зневажив Церкви. Не вимагай від своєї жінки речей що є поза її силою, бо і Христос не вимагає від нас того що ми не є в стані здійснити. Даючи їй поради, почни з того як сильно ти її любиш. Скажи їй, що любиш її понад своє життя, бо воно є минущим. Скажи, що ти надієшся, що коли ви переставитесь з цього життя, ви у вічності будете поєднанні у досконалій любові. Покажи їй, що ти цінуєш її компанію. Давай їй високу оцінку в присутності друзів та дітей. Похвали та покажи своє захоплення її добрими вчинками, і якщо вона коли-небудь помиляється, звертайся до неї з великим терпінням. Моліться разом! Ходіть разом до Церкви!”

Що змінилося з того часу, коли це було сказано і написано? Нічого! Тому живи так і життя твоє буде повноцінним.

– Що ви порадите молодим людям, які розпочинають подружнє життя?       

Відповідальності! Для віруючих відповідальності перед Богом, найперше за душі один одного, які належать Творцеві. Відповідальності перед батьками, так як вони бажали найбільше добра своїм дітям, тому при створенні власної сім’ї від нас залежить чи справдяться їхні очікування. Перед суспільством, так як оточуючі нас люди будуть спостерігати на нашим подружжям, тому ми можемо бути прикладом для інших, або навпаки. Нарешті відповідальності один перед одним,  так як створюючи сім’ю ви довіряєте своє життя один одному. І, наприклад, якщо хтось з вас по вині когось з подружжя буде плакати то за це прийдеться відповідати. Натомість, якщо ви будете дякувати Богу один за одного, то Його благодаті для такого подружжя перевершать будь-які життєві очікування. І це не філософія думки, а правда життя. Тому будьте відповідальними, мудрими і зрілими людьми.

Як відомо, сім’я покликана виконувати різні функції: прокреаційну, профілактичну, виховну, усуспільнення, розвиваючу, феліцітологічну, економічну, культуро творчу (це все з програми «Основи християнської етики» для 10 кл. ☺). Якщо взяти середньостатистичну українську сім’ю, які функції, на Вашу думку, вона успішно виконує, а які ні?

Середньостатистична сім’я є неповною і тому якісно, з вище перерахованих функцій, не виконує жодної. Тому, мусимо звернути увагу на сім’ї, які не розлучаються і виділити з поміж них, які можуть бути прикладом в цих питаннях. Таких сімей буде меншість, але саме на них ми повинні концентрувати свою увагу. У навчально-виховному процесі ми повинні не тільки навчати молодь відповідно до тієї чи іншої програми, а завжди демонструвати на справжніх життєвих історіях, як реалізується і до чого приводить виконання тієї чи іншої функції сім’ї. Відповідно, якщо не виконуються якісь функції сім’ї, то необхідно показувати наслідки цих провалів у житті.

– Який вихід?

Вирішуючи ці виклики сучасності необхідно починати з морального виховання, в тому числі на прикладі побудови стосунків. Впродовж років незалежності молоді не показується в чому полягає краса стосунків, логіка і пріоритети їх побудови. Формування ціннісних орієнтирів співгромадян повинно базуватися на основах духовності, українських традиціях та на багатій науковій спадщині нашого суспільства.

Тому усім, в сьогоднішньому часі, необхідно брати відповідальність за майбутнє наших дітей, нашої української сім’ї та держави. Загальновідомо, що найкраще середовище для формування цінностей, формування особистості, яка буде готовою гідно і достойно вступити в це непросте життя є сім’я. На жаль українська сім’я в своїй більшості не виконує цього завдання по відношенню до свої власних дітей. Тому що згідно статистики більшість сімей розлучаються приносячи при цьому болі і страждання один одному, а якщо мають дітей то болі і страждання в життя своїх дітей. Лише невеликій кількості сімей вдається з належною відповідальністю і обов’язком виховати своїх дітей. Існує друга інституція, яка в має право і обов’язок брати на себе відповідальність по формуванню громадян, патріотів, хороших майбутніх батьків. Це держава, яка має освітні ресурси. Окрім того, «двигуном» прогресу в цих питаннях часто виступає громадськість і Церква.

В країні, яка себе поважає, одним з фундаментальних, найважливіших пріоритетів розвитку повинна бути сімейна політика.  На превеликий жаль, за час незалежності України, не було і не має сімейної політики. Фінансова допомога при народженні дитини, одиноким матерям та деяка інша матеріальна не є сімейною політикою, а елементом соціальної політики, яка ніяк не впливає на якість сім’ї. Сімейна політика повинна формуватися з двох складових:

  1. Морально-духовно-етична складова. Саме ця складова основною і практично відсутня повністю. Впродовж 23 років ситуація відпущена на самоплив і ніким не контролюється. Ціннісні орієнтири молоді не формуються.
  2. Економічна складова.

Мета сімейної політики полягає у відродженні, формуванні та підтримці морально здорової, щасливої української сім’ї та родини. Ця мета забезпечується комплексним і скоординованим підходом. Ця комплексна робота для сім’ї включає в себе відповідні програми, в тому числі підготовки до життя в подружжі і відповідального батьківства. На сьогоднішній день сформовано достатньо програм, які дозволяють ефективно виконувати ці завдання. Дуже гостро стоїть питання фахівців, які б мали достатню кваліфікацію, щодо викладання цих програм.

Мусимо визнати, що такого рівня фахівців у Україні до цих пір не готують. Такий фахівець повинен володіти знаннями в наступних галузях: філософія, психологія, педагогіка, теологія, богословіє, соціологія, біоетика, право, риторика, економіка, філологія, а головне сам повинен бути прикладом в своїй сім’ї. У нас готові програми підготовки таких фахівців і сподіваюся, що в скорому часі ми знайдемо відповідні форми підготовки необхідних спеціалістів. А людей, які б прагнули стати такими фахівцями є чимало.

Цей підхід є безальтернативним. Нам необхідно вкладати знання молоді в цих питаннях використовуючи максимально освітні ресурси. Враховуючи, що наклад цього видання складає не одну тисячу примірників, то я свідомий того, що серед читачів знайдуться особи, яким ця тема близька і зрозуміла і вони мають бажання долучитися до реалізації програм підготовки до життя в подружжі та відповідального батьківства. Тому, усім зацікавленим пропоную зголоситися надіславши наступну інформацію на e-mail: ukradrian@gmail.com

  1. Ім’я і прізвище.
  2. Адреса проживання.
  3. Освіта та сфера діяльності.
  4. Сімейний стан, діти та вік дітей.
  5. Обґрунтуйте своє зацікавлення і мотивацію?
  6. Контактний телефон.

– Чи важливо для вчителя, викладача предметів морально-виховного спрямування бути високоморальною людиною, дотримуватися біблійного погляду на шлюб, виховання дітей тощо?

Настільки важливо, що в іншому випадку вчитель не має права проводити таке навчання. Я не хочу здатися надто категоричним, але погодьтеся, що не моральний і не духовний педагог не може викладати предмети морально-духовного виховання. З іншого боку видавати себе за такого також не має сенсу, оскільки шкільна аудиторі це все швидко зрозуміє і в такого педагога не буде ніякого позитивного результату його праці.

У програмі «Школа стосунків», яку Ви репрезентували в попередньому числі часопису «Слово вчителю», Ви вказуєте на чотири основні складові життя: вміння будувати стосунки, батьківство, віру в Бога і доброчинність. Чому Бог лише на третьому місці? Хіба стосунки з Богом не є визначальними для всіх інших сфер людського життя? Чи це своєрідний захист від можливих звинувачень у клерикалізмі?

Це умовна нумерація порядковості. Для мене Бог є безальтернативною основою життя. Я вже майже два десятки років говорю про стосунки і проводжу час з різними аудиторіями. Якщо говорити відразу про стосунки з Богом, як визначальні для всіх інших сфер людського життя, то не всі відразу сприймуть цю істину. А якщо говорити про побудову стосунків в парі, з іншими людьми, про народження і виховання дітей, то в процесі цих розмов і навчань буквально всі приходять до усвідомлення Бога, як початку і основи всього. А що стосується можливості звинувачень у клерикалізмі, то мене не цікавлять такого роду можливі звинувачення. Я науковець, практик, експерт з питань сімейних відносин, сім’янин, батько і т.д., але найперше я християнин.

  • Якщо це не таємниця, розкажіть трішки про Вашу сім’ю? Чи є у вас сімейні, родинні традиції?

Вже п’ять років ми проживаємо в Києві, до цього жили у Львові. Донька в цьому році закінчила навчання в Національному університеті  ім. Т. Г. Шевченка, син перейшов в четвертий клас. Дружина багато мені допомагає. Разом ми проводимо чимало різноманітних семінарів та зустрічей і максимально часу стараємося проводити разом. Багато родинних традицій пов’язані з нашою християнською вірою. Також моя Марійка пише вірші, тому хочу завершити розмову одним з творів моєї дружини.

Найбільше, що я хочу, це спастися –

Щоб Господь спас мене й дітей,

Батьків і мого чоловіка,

Родину та близьких мені людей.

 

Я знаю, щоб спасіння заслужити

Ти дав нам заповіді, дві з них – головні:

Любити Господа і ближнього любити

Всім серцем, думкою і прагненням душі.

 

Я знаю й те, що знати мало –

Найперше – їх виконувати слід.

Я прагну, але й прагнення замало –

Тому прошу, щоб Ти мені поміг.

 

Бо я, мій Боже, лиш людина,

Людина грішна і слабка.

Тільки у Тобі моя сила,

У Тобі моя висота.

 

Если статья Вам понравилась и оказалась для вас полезной, то поделитесь ей с другими:

Хочу себе плагин с такими кнопками

Коментарі

Немає коментарів до цього запису.

Залишити коментар

You must be logged in to post a comment.