К содержанию

Щастя задля іншого

Про нас пишуть на сайті Жіночого Консорціуму України.

Зміни в суспільстві впливають на всі соціальні структури, зокрема і на сім’ю. Щоб змалювати портрет сучасної української родини, “Хрещатик” звернувся до соціологічних досліджень. Як з’ясувалося, родина для українців є своєрідним засобом виживання у кризових економічних умовах.

Причини одруження жінки і чоловіки називають різні. І для тих, і для тих на першому місці стоїть можливість жити разом з коханою людиною (“законна любов”), для чоловіків більшу роль відіграє спільність інтересів, цінностей, поглядів, для жінок — можливість народження у шлюбі дітей. Для українок важливою є матеріальна підтримка від партнера (п’ятий мотив, тоді як чоловіки винесли цей пункт на останнє, дев’яте, місце). І такі думки різнять українців від європейців, де партнерський шлюб будують на рівності економічних внесків. Серед інших домінантних мотивів — можливість присвятити себе іншій людині та бути незалежними від батьків (дані дослідження на замовлення ПРООН “Гендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства”, 1992 рік).
Цікава картина вималюється, коли порівняти цінності українських жінок та чоловіків (“Гендерні стереотипи та ставлення громадян до гендерної проблеми в українському суспільстві”, на замовлення ПРООН, 2007). Для жінок на першому місці — створення сім’ї, а для чоловіків — матеріальне забезпечення родини. В першій трійці жінки вказують щастя власних дітей та спокій і затишок у родині. Сім’я в жіночому уявленні лишається дітоцентристською, тобто головне для них — не власне щастя, а щастя дітей. Чоловіки в топ-трійку винесли також створення сім’ї та постійну роботу. Професійне зростання опинилося на сьомому місці, а цікава творча робота — на десятому (у жінок — на одинадцятому). Як бачимо, гроші відіграють вагомішу роль, ніж професійне самовираження. Власне здоров’я українці поставили аж на четверте місце. А ось невід’ємній складовій шлюбу — задоволенню сексуальних потреб — вони визначили восьме (чоловіки) та 12 (жінки) місця. В останніх рядках — добре харчування, цікаве та веселе дозвілля, культурне і духовне самовдосконалення. Якщо порівняти українську родину із західною, то для європейців та американців цікаве й комфортне життя значно важливіше: вони якісно відпочивають, мандрують, цінують високий рівень життя і не поспішають народжувати дітей, які для них означають насамперед великі матеріальні витрати.
Різниться у нас і мотивація розлучень. Для західних країн головною причиною стає незадоволення якістю власного шлюбу, гальмують цей процес суворі судові справи. В нас також є проблема родинного щастя, проте на розлучення люди зважуються через це нечасто: під час кризи родина стає насамперед економічною підстраховкою. “На жаль, глобальних досліджень на тему родини не проводять, що свідчить про несерйозне ставлення до сім’ї в нашому суспільстві,— каже старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України Наталя Лавриненко.— Ще з часів СРСР сфері особистого життя надавали меншого значення, ніж роботі, партійній діяльності тощо. Однак родина, як правило, для кожного була на першому місці. Саме життя підштовхує людину триматися за родину, бути в “осередку суспільства”, адже воно щодо громадян є ворожим. Інший момент: наскільки родинне життя є благополучним? Хоч як дивно, але чоловіки зазвичай більше задоволені шлюбом, ніж жінки, для котрих ціна шлюбу є значно вищою й інколи жертовною”.
Шлюбний майстер-клас, або Кохання має жити довго

Від 2006 року в столиці під егідою Головного управління у справах сім’ї та молоді КМДА організовано курси з підготовки до подружнього життя (happy-family.kiev.ua). Започаткував їх керівник програми “Щаслива сім’я” Адріан Буковинський, спочатку у Львові, а потім у Києві та Донецьку. “В нашому суспільстві є величезна проблема — криза інституції сім’ї, адже за часів незалежності маємо 57 відсотків розлучень,— розповідає керівник програми.— Головна причина — неготовність людей до подружнього життя, нерозуміння сутності шлюбу”. Хто ж має готувати молодих людей до нього? Передусім власна родина, що показує, як жити та любити один одного. Другою інституцією є загальноосвітня школа, проте досі у шкільних програмах немає таких дисциплін, як статеве виховання молоді, етика подружнього життя, психологія побудови стосунків. Також на молоду людину впливають засоби масової інформації і оточення, які не лише не несуть об’єктивної інформації, а часто вносять антицінності. Наприклад, у молодіжних серіалах, що заполонили телеефіри, герої “обмінюються” стосунками, і глядачі просто не бачать постійності як цінності. Навпаки, пропагується споживацтво: живи, як хочеш, і роби, що хочеш. Але ніхто не говорить про ціну такої поведінки.Анонімне анкетування, що проводять на курсах, свідчить: майже третина молодих людей (26 %), що вирішили одружитися і подали заяви до РАГСу, вперше замислюються над змістом подружнього життя. Зазвичай своє бажання вони аргументують поверхово: хочу жити з цією людино, народити дітей. Однак про те, як будувати міцну сім’ю, уявлення не мають.

У будь-якого подружжя виникають конфлікти, тож на питання діалогу, його побудови, ролі й значення почуттів, пошуку спільних “знаменників” відведено окремі заняття курсів. Серед інших тематичних занять — взаємне пізнання, що робити з недоліками другої половини, прощення, зрілість, шкала інтересів та пріоритетів, питання духовності. “На кожному курсі трапляються випадки, коли люди змінюють своє рішення щодо одруження — не беруть шлюбу чи переносять дату одруження,— розповідає Адріан Буковинський.— І це добра тенденція. Курси допомагають людям прийняти виважене й осмислене рішення стосовно створення сім’ї, є профілактикою розлучень”. Курси відвідують як наречені, так і подружжя, навіть 50-річні, або ж молоді свідомі одинаки, які прагнуть зрозуміти логіку побудови взаємин між чоловіком і жінкою. Випускниками курсів по всій країні стало вже понад 20 тисяч пар. 22 листопада в столиці розпочалися останні цьогорічні курси. Для відвідувачів вони безплатні, адже фінансуються з міського бюджету. Втім, у Адріана Буковинського є ширші плани: в складі робочої групи Міністерства сім’ї, молоді і спорту він намагається зініціювати такі курси, а також спеціальні шкільні предмети, по всій країні. “Було б чудово зробити відеосемінари,— розповідає пан Буковинський.— На жаль, поки що це залежить від бюджету, та сподіваюся, що бізнес-структури зрозуміють: інвестиція в сім’ю — важлива і престижна”.

Марія БЄЛЯЄВА

Хрещатик

Статтю опубліковано на сайті Жіночого Консорціуму України

Если статья Вам понравилась и оказалась для вас полезной, то поделитесь ей с другими:

Хочу себе плагин с такими кнопками

Коментарі

Немає коментарів до цього запису.

Залишити коментар

You must be logged in to post a comment.